УФСГВ та ВЗС:

Книга Пошани

Українського фонду соціальних гарантій військовослужбовців і ветеранів Збройних Сил

(УФСГВ та ВЗС)

Книга Пошани є символом честі, доблесті і слави, служить однією із форм заохочення членів Українського фонду соціальних гарантій військовослужбовців та ветеранів Збройних Сил (надалі – Фонд), обласних, районних, міських, селищних, сільських відділень, філій Фонду, благодійників та інших організацій, які внесли значний вклад у справу становлення, розвитку, процвітання Фонду, які працювали і працюють над формуванням авторитету, престижу Фонду, добились високих результатів у професіональній, громадській діяльності.

Книга Пошани має мету:

· висловити повагу і вдячність фізичним, а також юридичним особам, які щиросердечно, сумлінно, з повною відданістю проявляють турботу про соціальний захист прав та законних інтересів споживачів благодійної допомоги;

· зберегти традиції спадкоємності у справі виховання нового покоління членів Фонду;

· стимулювати активність і творчий потенціал членів Фонду;

· формувати у членів організації почуття любові та відданості Фонду, почуття гордості за його діяльність;

· піднімати та підтримувати престиж і авторитет Фонду;

· зберегти для історії Фонду, у пам’яті і у свідомості багатьох поколінь імена славнозвісних людей;

· представляти Фонд на заходах міського, обласного, Всеукраїнського та міжнародного рівнів.

Занесення у Книгу Пошани проводиться 29 грудня або в інші святкові чи урочисті дні по клопотанню Президента, Віце-президента, генерального директора, керівників відділень (філій) на адресу Виконавчої дирекції Фонду.

Оцінка кандидатур проводиться Радою Правління Фонду за наступними критеріями:

· ефективна багатолітня громадська або благодійна діяльність на благо виконання статутних завдань Фонду;

· признання досягнень у професіональної діяльності;

· популяризація Фонду досягненнями у різних сферах діяльності, яка одержала визнання на різних рівнях.

Основні результати діяльності УФСГВ та ВЗС

Головна мета діяльності Фонду: здійснення благодійної діяльності в інтересах військовослужбовців, ветеранів військової служби, ветеранів війни та членів їх сімей.

УФСГВ та ВЗС є недержавною добровільною всеукраїнською благодійною організацією. 29 грудня 1992 р. УФСГВ та ВЗС зареєстровано Міністерством юстиції України як Всеукраїнську громадську організацію, а 6 жовтня 1998 р. УФСГВ та ВЗС було перереєстровано, як добровільну Всеукраїнську благодійну організацію.

Фонд об’єднує біля 100 000 чоловік, це: військовослужбовці, які сьогодні проходять службу, військовослужбовці, що звільнені у запас або відставку, ветерани війни, ветерани Збройних Сил, а також члени їх сімей, народні депутати, представники влади, керівники відомств, підприємств, установ, вчені, діячі культури та мистецтва.

Основу УФСГВ та ВЗС складають його регіональні, обласні, районні та міські відділення. Відділення Фонду функціонують у Автономної Республіці Крим, у Києві і Севастополі, у всіх обласних, а також ряді районних міст. Всього на даний час діють 41 відділення та 24 філії Фонду.

За допомогою УФСГВ та ВЗС:

• проведено перенавчання і перекваліфікацію 9925 звільнених у запас військовослужбовців;

• працевлаштоване 8785 скорочених і звільнених у запас військовослужбовців;

• здобули вищу освіту 15 осіб;

• надано безоплатної юридичної допомоги 8 733 військовослужбовцям, військовим ветеранам і членам їх сімей;

• надано допомогу у придбанні 644 квартир для військовослужбовців і ветеранів;

• виділено 698,4 гектарів землі під 6805 земельних ділянок для індивідуального і дачного будівництва;

• на лікування, а також медичним закладам надано благодійної і гуманітарної допомоги на суму біля 1,5 млн. грн.;

• ініційовані та проведені декілька десятків благодійницьких Всеукраїнських акцій та програм, зокрема: "Нагорода" (зібрано 200 тис. грн. на виготовлення 6 000 нагород для учасників В.В.в.), “До Дня Перемоги від вдячних нащадків” (зібрано 64 тис. грн. для адресної допомоги ветеранам війни), «Обеліск» (зібрано 150 тис. грн. відкрито 12 нових пам’ятників, проведені роботи по благоустрою 18 військових кладовищ), Всеукраїнський конкурс дитячої творчості на кращу книгу-саморобку «Моя мала Батьківщина» (загальний бюджет конкурсу склав – 106 496,1 грн.), благодійна пересувна виставка кращих робіт конкурсу „Моя мала Батьківщина” у 9 областях України, тощо.

Всього надано фінансової і гуманітарної допомоги на суму біля 7 млн. грн.

Контакти:

Адреса: Україна, 03039, м. Київ, проспект Голосіївський, 50
тел.: (044)-524-67-85, Факс:(044)-524-99-61
email: fond@fond-dobrobut.org.ua
Web: fond-dobrobut.org.ua
Поточні рахунки:
№ 26006030000672 в КФ АКБ "ІНДУСТРІАЛБАНК" м. Києва, МФО 320962, код ЄДРПОУ 14360334
№ 26007030000767 в КФ АКБ "ІНДУСТРІАЛБАНК" м. Києва, МФО 320962, код ЄДРПОУ 14360334

Національна бібліотека України для дітей

- головна дитяча книгозбірня України.
        Заснована у 1967 році. До жовтня 2003 року - Державна бібліотека України для дітей. Генеральний директор Національної бібліотеки для дітей – Кобзаренко Анастасія Степанівна, заслужений працівник культури України, кавалер ордена княгині Ольги ІІІ ступені, президент Української асоціації працівників бібліотек для дітей.
      У 1978 році переїхала у нове приміщення, збудоване за спеціальним проектом головного архітектора М.П. Будиловського і архітектора І.А.Цейтліної.

   Національна бібліотека України для дітей знаходиться за адресою
   м. Київ, вул. Баумана, 60, http://www.chl.kiev.ua, E-mail: lib@chl.kiev.ua,
       Тел. 8(044) - 443-26-31.

       Зовні бібліотека справляє враження розгорнутої книжки, прикрашеної фігурними кованими металевими решітками з зображеннями різних рослин і тварин.
       Вона є національним книгосховищем дитячої літератури, науковим, довідково-бібліографічним, інформаційним і консультаційним центром для 1321 спеціалізованих дитячих, біля 22 тисяч шкільних і майже 18 тисяч сільських бібліотек, що обслуговують дітей.

Її фонди нараховують біля 440 тисяч примірників книг, журналів, грамзаписів, компакт-дисків, діафільмів та кінофільмів.
        Послугами бібліотеки щорічно користуються більш ніж 18 тисяч дітей і фахівців у галузі дитячої книги. В ній функціонують безкоштовні читацькі об'єднання за інтересами: ляльковий театр, драматична та літературна студії, гурток шанувальників українського мистецтва, м'якої іграшки і народного співу, казкова вітальня "Приходь у казку" тощо.
        Національна бібліотека України для дітей є надійний партнер Фонду в усіх благодійних проектах Фонду, пов’язаних з патріотичним і духовним вихованням молоді.
        Завдяки допомоги і підтримки Національної бібліотеки України для дітей у 2006 році організований і проведений Всеукраїнський конкурс дитячої творчості на кращу книгу-саморобку «Моя мала Батьківщина» під гаслом: «Людина майбутнього - це людина, яка любить свій рідний край, добре знає його історію і культуру, обізнана із загальнолюдськими духовними цінностями».
         Загалом по Україні у конкурсі взяли участь понад 1 400 дітей з 26 областей, а також з АР Крим, міст Києва та Севастополя. До обласних оргкомітетів конкурсу надійшло біля 2 000 робіт. Конкурсні книжки-саморобки були оригінально та цікаво оформлені, а ілюстраціями стали малюнки, фотографії, вишивки, плетиво. Діти, використовуючи всю свою фантазію та вміння з великою любов’ю описували про красу та неповторність сіл та міст, у яких вони народилися і живуть, розповідали про місця, які дорогі їх серцю. Конкурс став значної подією у культурному житті України.

Українська компанія ЗАТ "Чумак"

– національна, одна з найбільших компаній України з виробництва харчових продуктів.

«Чумак» заснований 29 травня 1996 року шведськими підприємцями Карлом Стуреном и Йоханом Боденом.

Головний офіс кампанії розташований за адресою
вул. Козацька, 3, м. Каховка, Херсонська область, 74800, Україна
Тел.: +38 (0552) 326-001,
Факс: +38 (0552) 326-100,
E-mail: office@chumak.com, http://www.chumak.com.

"Чумак" пропонує споживачам кетчуп, соуси, майонез, томатну пасту та соки, соняшникову олію та консервовані овочі.

Продукція компанії представлена в Україні під торгівельною маркою "Чумак", а також експортується в Канаду, Росію, США, Казахстан, Грузію, Ізраїль, Іспанію, країни Балтики та на інші світові ринки.

Головний девіз "Чумака" – "З лану до столу".

За фінансової підтримки ЗАТ «Чумак» (40 195 грн.) у 2006 році Фондом і Національної бібліотекою України для дітей був проведений Всеукраїнський конкурс дитячої творчості на кращу книгу-саморобку «Моя мала Батьківщина». У конкурсі якій проходив з 1 червня по 19 грудня у 26 областях України та АР Крим прийняло участь більш ніж 1 400 дітей.

За рахунок отриманих коштів від ЗАТ «Чумак» у 2006 році забезпечено медичне обстеження, проведення операцій, лікування і реабілітацію інвалідів, ветеранів військової служби та членів їх сімей (всього 6 осіб на суму 59 805 грн.).

Демьохін Володимир Анатолійович

президент УФСГВ та ВЗС.
          Народився 6 серпня 1955 року у м. Вільнюсі.
          Освіта – вища.
          Закінчив у 1972 році – Вільнюське вище командне училище радіоелектроніки Протиповітряної оборони, у 1984 – ад’юнктуру Київського вищого інженерного радіотехнічного училища Протиповітряної оборони.
         З 1972 по 1992 рік проходив службу у рядах Збройних Сил. Полковник запасу.
         Кандидат технічних наук. Автор 55 наукових праць, у тому числі – 24 авторських свідоцтв на винаходи.
         З 1992 року працював на керівних господарських посадах.
         Один із засновників Українського фонду соціальних гарантій військовослужбовців та ветеранів Збройних Сил.
         З 2002 по 2006 рік – народний депутат України 4-го скликання, перший заступник Голови Комітету Верховної Ради України з питань економічної політики, управління народним господарством, власності та інвестицій.
         З травня 2006 року – голова Херсонської облради. Член Політради Партії регіонів. Голова Херсонського обласного відділення Партії регіонів.
         Одружений, має сина та доньку.

Нагорнюк Віталій Іванович

віце-президент УФСГВ та ВЗС.
         Народився 7 листопада 1957 року у м. Жашкові Черкаської області.
      Освіта вища.
      Закінчив у 1979 році – Полтавське вище зенітне ракетне командне училище та у 1989 році –Військову академію Протиповітряної оборони сухопутних військ ім. Маршала Радянського Союзу Василевського О.М.
        З 1975 по 1995 рік проходив службу у Збройних Силах СРСР та України. Полковник запасу.
        З 1992 по 1995 рік – помічник голови Комітету з питань соціального захисту військовослужбовців при Кабінеті Міністрів України.
        З 1995 року працював на керівних господарських посадах. 3 2004 року – голова правління – генеральний директор ЗАТ «Укргідроспецбуд».
        З 1993 по 1999 рік – генеральний директор, а з 1999 по 2004 рік – президент УФСГВ та ВЗС.
        З 2004 року до цього часу – віце-президент Фонду.
        З 1992 по 1996 рік – заступник голови Спілки офіцерів України. У 1994 році – голова Центрального проводу Спілки офіцерів України.
         З 2002 по 2006 рік – депутат Черкаської обласної ради.
         Одружений, має доньку.

Єжель Михайло Броніславович

член Ради Правління УФСГВ та ВЗС, голова правління Морського регіонального відділення Фонду.
Народився 19 жовтня 1952 року у с. Слобода – Ялтушківська Барського району Вінницької області.

Освіта – вища. Закінчив у 1975 році – Чорноморське вище військово-морське училище імені П.С. Нахімова, у 1987 – Військово-морську академія ім. А.Гречка, у 1996 – Академію ЗС України.

З 1970 по 2003 рік проходив службу у рядах Збройних Сил на посадах:
- командир зенітно-ракетної батареї есмінця;
- командир групи управління, помічник командира та командир сторожового корабля;
- начальник штабу, командир бригади та командир дивізії протичовнових кораблів Тихоокеанського флоту;
- заступник начальника управління ВМС Головного штабу ЗС України;
- заступник командувача ВМС з озброєння - начальник управління озброєння та судноремонту ВМС України;
- адмірал-інспектор ВМС Головної інспекції МО України;
- заступник Міністра оборони України - командувач ВМС України;
- член Комісії з питань морської політики при Президентові України;
- Головнокомандувач ВМС ЗС України.

Адмірал запасу.

У 2007 році – Радник Прем'єр-міністра України.

З січня 2008 року – Головний інспектор Ради МО України. Нагороджений орденами: "За службу Батьківщині в ЗС СРСР" III ст., "Орденом Богдана Хмельницького" III ст., відзнакою Міністерства оборони України "Ветеран військової служби".

Одружений, має сина та доньку.

Скрипець Віктор Петрович

почесний голова Волинського обласного відділення УФСГВ та ВЗС.
                Народився 7 вересня 1930 року в с. Степні-Хутори, Носівського району, Чернігівської області в сім’ї службовця.
                Освіта: вища. Закінчив Ленінградське військове училище зв’язку імені Ленсовета у 1953 році за фахом командир взводу радіозв’язку.
                З 1953 року проходив службу у ракетних військах стратегічного призначення на посадах: командир взводу радіозв’язку, ПНШ військової частини, командир батареї управління, командир батареї зв’язку, заступник командира окремої військової частини зв’язку, командир окремої військової частини зв’язку.
                В грудні 1976 року звільнився в запас за станом здоров’я. Підполковник у відставці.
                Після звільнення в запас працював на посадах: директора підприємства зв’язку Міністерства автотранспорту Російської Федерації. В 1991 році переїхав з Росії до України в м. Луцьк. 19 січня 1992 року прийняв присягу на вірність Українському народові на майданіБогдана Хмельницького.
               У жовтні 1992 році обраний головою Волинської обласної організації Спілки офіцерів України. З 1992 по 1996 рік – уповноважений комітету з питань соціального захисту військовослужбовців Кабінету Міністрів України у Волинській області.
               30 квітня 1993 року став засновником благодійного фонду соціального захисту військовослужбовців та ветеранів ЗСУ. З 1997 року – Волинське обласне відділення Українського фонду соціальних гарантій військовослужбовців та ветеранів Збройних Сил. З 2007 року почесний голова Волинського обласного відділення УФСГВ та ВЗС.
               В червні 1994 року був засновником Волинського інституту економіки та менеджменту (ВІЕМ), метою якого була адаптація, перепідготовка військовослужбовців та ветеранів Збройних Сил. Перепідготовлено біля 1 600 військовослужбовців. Із них 1 000 чоловік отримала вищу, 600 чоловік закінчили курси оператора ПЄВМ та отримали свідоцтво підприємця.
               Нагороджений 22 медалями, грамотами та цінними подарунками Волинської обласної адміністрації, Волинської обласної ради, 4 нагороди Президента УФСГВ та ВЗС.
               Одружений., має доньку.

Стародубов Микола Андрійович

член Житомирського обласного відділення УФСГВ та ВЗС.
         Народився 9 березня 1923 року.
      Освіта – вища. Закінчив – Серпуховську авіаційну школу механіків, Ртищівське початкове училище льотчиків та Чкаловське військове авіаційне училище льотчиків.
        Учасник Великої Вітчизняної війни. Бойова діяльність розпочалася 7 липня 1943 року на Орловсько–Курзській дузі у 176-ому винищувальному полку на посаді механіка літака Як-1. Вже 17 липня 1943 року у ході бомбардування німецькою авіацією аеродрому базування полку був тяжко поранений. Після одужання, продовжив службу. Був задіяним для обслуговування американських літаків «Аерокобра». Освоїв літаки: По-2, Ут-1, Іл-2, Іл-10, планер Ц-25.
         Полковник у відставці. Закінчив службу – начальником штабу 18-ої окремої авіаційної ескадрильї.
         Сьогодні, Микола Андрійович приймає активну участь у воєнно-патріотичному вихованні молоді.
         Нагороджений орденами «Отечественная война» ІІ ст., «Богдана Хмельницького» ІІІ ст., 22 медалями, у тому числі: «За боевые заслуги», «За победу над Германией в Великой Отечественной войне 1941-1945 гг», «Ветеран Вооруженных Сил СССР», «Ветеран труда» та інші.

Тимиряєв Євген Романович

член Житомирського обласного відділення УФСГВ та ВЗС.
         Народився 14 червня 1944 року.
         Освіта – вища. Закінчив Свердловське вище воєнно-політичне танкове-артилерійське училище у 1979 році та Воєнно-політичну академію у 1983 році.
         З 1963 по 1966 роки приймав участь у будівництві полігону Байконур.
         З 1970 по 1993 роки проходив службу у танкових військах (44-та танкова дивізія, 10-та гвардійська Уральсько-Львівська танкова дивізія, 3-я Ударна армія, 8-ма Червонопрапорна танкова армія).
         Підполковник у відставці.
         Автор ряду розробок з актуальних проблем військового виховання та управління військової дисципліною.
         З 1993 року – науковий співробітник, завідувач наукової редакцією групи при редколегії Книги «Реабілітовані історією. Житомирська область». Автор книг: «Поэма души», «Шляхом честі і слави», нарисів з історії 3-ї Ударної армії та 8-й Червонопрапорної танкової армії; наукових публікацій: «Секрет академика С.П.Королева», «Разведчик из Бердичева» та інших.
         Приймає активну участь у воєнно-патріотичному вихованні молоді та роботі ветеранської організації 8-й Червонопрапорної танкової армії. З 1995 року – постійний член Ради ветеранської організації об’єднання.
         Нагороджений орденом «Червоної зірки» та медалями.

Морозов Петро Варфоломійович

         член Житомирського обласного відділення УФСГВ та ВЗС.
         Народився 24 березня 1936 року.
         Закінчив Пугачовське військове авіаційне училище льотчиків.
         Проходив службу в Військово-Повітряних Силах СРСР на посадах від командира екіпажу вертольота до командира військової частини.
         Військовий льотчик 1-го класу. Першим у Збройних Силах СРСР досягнув кваліфікації льотчика 1 класу на вертольоті Мі-2. Загальний наліт складає більше 5000 годин. Освоїв 6типів вертольотів.
         Приймав участь у подіях 1968 року в Чехословаччині. Учасник широкомасштабних військових навчань «Дніпр», «Весна-75».
         Підполковник у відставці.
         Сьогодні, Петро Варфоломійович – голова Ради Житомирської міської спілки ветеранів 18-ї окремої авіаційної ескадрильї. Неодноразово вибирався депутатом Корольовської районної Ради м. Житомира.
         Нагороджений орденом «За службу Родине в Вооруженных Силах СССР» ІІІ ст. та багатьма медалями.

Ульянченко Володимир Андрійович

         член Житомирського обласного відділення УФСГВ та ВЗС.
         Народився 18 серпня 1942 року.
         Закінчив Ломоносівську школу молодших авіаційних спеціалістів та Харківське військове авіаційно-технічне училище.
         Після закінчення військового училища на протязі 8 років проходив службу бортовим техніком – повітряним стрільцем вертольотів Мі-4 і Мі-8. Загальний наліт складає близько 2000 годин. Авіаційний технік 1-го класу.
         Ветеран війни – учасник бойових дій. Приймав участь у подіях 1968 року в Чехословаччині. Приймав участь у військових навчаннях «Весна-75», «Щит-72».
         Майор у відставці. Службу закінчив заступником командира військової частини авіаційно-технічного забезпечення.
         Сьогодні, Володимир Андрійович – відповідальний секретар Житомирської міської спілки ветеранів 18-ої окремої авіаційної ескадрильї. Активно приймає участь у суспільно-громадському житті держави.
         Нагороджений багатьма медалями.

Беляков Геннадій Михайлович

         член Житомирського обласного відділення УФСГВ та ВЗС.

         Народився 22 січня 1927 року.
         Освіта – вища.
         Проходив службу на різних посадах у Радянської армії з 1944 по 1978 роки.
         Полковник у відставці.
         Учасник Великої Вітчизняної війни.
         Приймав участь у подіях 1968 року в Чехословаччині.
         Учасник ліквідації аварії на Чорнобильської АЄС в 1986 році.
         Відповідав за відселення мешканців Чорнобиля та Народитського району.
         Сьогодні Геннадій Михайлович – заступник голови Ради ветеранської організації 8-ої танкової армії.
         Керує волонтерським рухом, приймає активну участь у патріотичному вихованні молоді.
         Нагороджений орденами «Отечественной войны» 1 ст., «Богдана Хмельницкого» 3 ст., а також багатьма медалями.

Гуров Дмитро Єгорович

         член Житомирського обласного відділення УФСГВ та ВЗС.
         Народився 10 листопаду 1926 року.
         Освіта – вища.
         Закінчив військове-політичне училище у 1951 році та Казахський державний університет у 1960 році.
         Учасник Великої Вітчизняної війни. Механік – водій танка Т-34. У складі 219 танкової бригади 2-ої танкової армії 1-го Білоруського фронту приймав участь у штурмі Берлину.
Підбив 7 німецьких танків. Після закінчення Великої Вітчизняної війни проходив службу у ГСВГ, ТуркВО, ПикВО.
        Полковник у відставці.
        Член Ради ветеранської організації 8-ї танкової армії, приймає участь у патріотичному вихованні молоді.
        Нагороджений орденами «Славы» 3-й ст., «Отечественной войны» 2-й ст., Богдана Хмельницького» 3-й ст., ювілейними та пам’ятними медалями.